Наші газетярі вподобали слова дебошир, дебоширство, дарма що ні в класичній літературі, ні в народній мові їх не натрапиш. Ми часто читаємо на шпальтах наших газет: «З дебоширами треба повести рішучу боротьбу»; "Дебоширство в місцях відпочинку трудящих — недопустиме явище»; «Затриманий п’яниця продовжував дебоширити». Нема ніякої потреби вдаватись до неукраїнських слів, які до того ж не кожний розуміє на Україні, коли є всім відомі українські слова: бешкетник («Бешкетники свистіли пронизливо й неприємно». — О. Ільченко), бешкет («Ідіть, хлопці, не чиніть бешкету». — С. Васильченко), бешкетувати («Сором ховатися — умів бешкетувати, зумій і відповідь казати». — С. Васильченко).
З цього стає зрозуміло, що й газетним рядкам пішло б на краще, коли б там було написано: «З бешкетниками треба рішуче боротися»; «Бешкет у місцях відпочинку трудящих — недопущенна річ»; «Затриманий п’яниця бешкетував далі».
