Одягати й надівати, узувати й обувати

Дієслова одягати й надівати — не зовсім тотожні, як то здається тим, хто каже: «Одягни шапку»; «Дід одяг окуляри». Одягати можна одежу: сорочку, спідницю, пальто, кожух тощо («Степан сідлає коня, свого товариша, й жупан одягає». — Т. Шевченко; «Одягли в нову одежину, як панночку». — Панас Мирний), — а шапку й окуляри надівають: «Що це за дівчина? Де вона взялася в нашому селі? — думав молодий Джеря, надіваючи шапку і перекидаючи свитку через плече» (І. Нечуй-Левицький); «Надівши сині окуляри, він сів під грушею» (І. Нечуй-Левицький). Узуття — чоботи, черевики, калоші тощо — взувають: «Сніг рипів під Раїсиними ногами (калоші вона забула взути)» (М. Коцюбинський); «Він швиденько одягнув пальто, взув калоші» (А. Шиян), — обувають: «червоні чоботи обула» (І. Котляревський).