Забивати, бити, збивати, зчиняти, здіймати, зняти

«У селі забили тривогу»; «В артілі забили сполох», — читаємо в сучасних оповіданнях, і нам ясно, що краще було б авторам підшукати інші дієслова замість забити, що має багато значень. Ми звикли чути його в розумінні «міцно затулити» («Забили вікна й двері»), «засмітити» («Щось забило відтулину»), «забуртувати, захарастити» («Забило снігом дорогу»), «знищити» («Ой упала Бондарівна близько перелазу: забив, забив пан Каньовський з рушниці одразу»), «пригнітити побоями» («Так забили того хлопчину-сироту, що він тепер усього боїться»). Чуємо це дієслово в переносному значенні в інших висловах: забивати баки, забити памороки.

Коли йдеться про тривогу, сполох, бучу, крик, гамір тощо, тоді більше до речі будуть дієслова: бити («Федір Гичка б’є тривогу, калатає в рейку-дзвін!..» — С Олійник; «Часто і поспішно бив на сполох церковний дзвін». — Ю. Смолич), збити («Жінка аж під стелю, — таку бучу збила». — Казка), зчиняти («Гамір атенці зчинили, наче готовили бурю». — П. Тичина), здіймати («Публіка здіймає нетерплячий гомін». — Леся Українка), знімати («Зняла ж бучу Пилипиха, як визналась батькова подія». — Марко Вовчок).

Unless otherwise stated, the content of this page is licensed under Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 License