Зробити (робити) вигляд — удавати (удати), зробити крок — ступити крок, зробити ковток — ковтнути

У поточному мовленні ми часто вживаємо дієслів робити, зробити з іменниками, забуваючи, що складну конструкцію можна замінити одним словом. Читаємо: «Він зробив вигляд, що не розуміє»; «Геркулес зробив крок назад»; «Це зробило неприємне враження на всіх присутніх», — а можна й слід було тут висловитись: «Він удав, що не розуміє»; «Геркулес ступив крок назад»; «Це прикро вразило всіх присутніх» або «Це справило прикре враження на всіх присутніх».

В одному непоганому перекладі художнього твору з англійської мови читаємо: «Він зробив великий ковток і відчув, як рідина обволікає язик і він приємно німіє». Тут теж замість дієслова зробити й іменника треба послугуватись тільки дієсловом ковтати: «Бідна Леся, мабуть, добре ковтнула знахарчиного зілля од переполоху» (П. Куліш). Отож, перекладачеві слід було написати: «Він добре ковтнув…»

Принагідно варто нагадати, що російський вислів одним глотком буде по-українському не одним ковтком, як часом пишуть і кажуть,- а відразу хильнув (вихилив), одним проковтом проковтнув.

Таке надуживання без потреби дієсловом зробити надає тексту одноманітності й звужує наші лексично-виражальні можливості, тим самим збіднюючи мову викладу. Наслідуймо краще взірці нашої класики й традиції живого народного мовлення: «Рустем був трохи блідий, хоч удавав веселого» (М. Коцюбинський); «Не взивай її циганкою, бо будеш битий! — кричить уже Андрій, удаючи з себе ображеного» (С. Васильченко); «Молодих туляків незвичайно вразила краса Києва» (І. Нечуй-Левицький).

Unless otherwise stated, the content of this page is licensed under Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 License